Переклад - Віталій Кривоніс.
Джерело: Журнал "Самиздат".
1 Почуйте мене всі
священні родини[1],
малі та великі
нащадки Хеймдалля[2]!
Волієш, Вальфадре[3],
щоб мовила Вельва
сказання про давнє,
що я пам'ятаю.
2 Я бачила йотнів,
до віку роджéних,
що мене породили
за давніх-давен.
Дев'ять я пам'ятаю краïн[4],
і дев'ять початків
прекрасного древа межі[5]
глибоко в землі.
3 За давніх часів
не було нічого,
ні піску, ні моря,
ані хвиль холодних;
ані землі унизу,
ані небес нагорі,
буяла безодня[6],
трава не росла.
4 Доки Бора сини[7]
твердь не підняли,
ті, що Мідгард[8]
ошатний створили;
сяяло сонце
з півдня на стіни,
на луках зростали
зеленіï трави.
5 Сонце із півдня,
місяцю дружнє,
правицю простягло
до краю небес;
сонце не відало,
де його хата,
місяць не відав
моці своєï[9],
зорі не знали,
де ïм стояти.
6 Зійшлися владики
на долі престоли[10],
священні всі боги,
і радились разом;
ночі й нащадкам[11]
ім'я дарували,
ранок назвали
і полудень також,
присмерк і вечір,
щоб час рахувати.
7 Зустрілися аси
на Ідавеллі,
капища й храми[12]
високі звели;
поставили кузню,
добре кували,
лещата зробили,
створили знаряддя.
8 В тефлі[13] на лузі
весело грали,
речі зазвичай
мали зі злата,
поки три діви
дуже потворні
не прийшли, турси[14],
із Йотунхейму[15].
9 Зійшлися владики
на долі престоли,
священні всі боги,
і радились разом,
хто має двергів[16]
народ створити
з Бріміра крові[17]
та Блаïна кості[18].
10 Так був Модсогнір
названий першим
з двергів усіх,
а Дарін - другим;
людських подобизн
багато зробили
дверги з землиці,
як Дарін звелів.
11 Нюï, Ніді,
Норді, Судрі,
Аустрі, Вестрі,
Альтйоф, Двалін,
Нар і Наïн,
Ніпінг, Даïн,
Бівур, Бавур,
Бомбур, Норі,
Ан і Анар,
Оïн, Мьйодвітнір.
12 Вегг і Гендальф,
Віндальф, Торін,
Трор і Траïн,
Тек, Літ і Віт,
Нюр і Нюрад,
ось перших я двергів,
Регін і Радсвірд,
вірно назвала.
13 Філі, Кілі,
Фундін, Налі,
Хепті, Вілі,
Ханнар, Свіур,
Біллінг, Бруні,
Більд і Бурі,
Фрор, Хорнборі,
Фрег і Лоні,
Аурванг, Ярі,
Ейкінск'яльді.
14 Час уже двергів
з Дваліна стану
роду людському
назвати від Ловара,
тих, що явились
із ясного каменю[19]
Аурванга моря
на Йоруваллі.
15 То були Драупнір
і Дольгтрасір,
Хар, Хаугспорі,
Хлеванг, Глоï,
Дорі, Орі,
Дуф, Андварі,
Скірфір, Аï.
16 Альф та Інгві,
Ейкінск'яльді,
Фьялар і Фрості,
Фінн і Гіннар;
хай пам'ятають
весь довгий рід
Ловáра нащадків,
доки люди живуть.
17 Аж троє прийшли
із того стану,
моцних і лагідних
асів родини,
знайшли на землі
лежáчих безсило
Аска та Емблу[20],
позбавлених долі.
18 Не мали ні подиху,
ані душі вони,
ні теплоï крові,
безкровні обличчя;
подих дав Одін,
душу дав Хенір,
Лодур[21] тепло дав
і колір обличчям.
19 Відаю, ясен стоïть,
наймення Ігграсілль,
древо, омите
білим потоком;
роса звідтіля
падає в доли,
вічнозелений
став над Урдбрунні[22].
20 З'явились там діви
три велемудрі[23],
просто з тих вод,
й під деревом сіли;
Урд звали першу,
другу - Верданді,
різали руни,
Скульд була третя.
Присуд судили,
життя обривали
всім, хто родився,
долю рекли.
21 Війну пам'ятає,
першу у світі,
коли Гулльвейг
списами кололи,
і в залі Високих
спалили ïï,
тричі палили
тричі роджену,
часто, багато;
вона й досі живе.
22 Хейд ïï звали,
як входила в хату,
відьма-віщунка,
мудра із посохом;
чари творила, як тільки могла,
чари на розпач,
радість робила
злостивим жінкам.
23 Зійшлися владики
на долі престоли,
священні всі боги,
і радились разом,
що мають аси
взяти за викуп,
чи боги повинні
про викуп забути.
24 Одін пожбýрив
у військо списа,
почав так війну
першу у світі;
знесли огорожу
кріпості асів,
потиснули ворога вани
на полі борні.[24]
25 Зійшлися владики
на долі престоли,
священні всі боги,
і радились разом,
хто небо згубити
зволів підступно,
чи тролям віддати
Ода дружину?
26 Тор сам в бій поринув,
сповнений гніву,
- навряд чи всидів би -
такий був завзятий.
Вірні присяги,
землею та морем,
сильними дані,
порушили боги.[25]
27 Знає вона про Хеймдалля,
що слух його[26] сховано
під древом святим,
високим до неба;
бачить вона,
як падають води
з застави Вальфадра[27].
Чи знаю достатньо?
28 Якось до неï
старий прийшов
суворий ас
та у вічі поглянув:
"Що у мене спитаєш?
Як мене випробуєш?
Все, Одіне, знаю,
де око твоє:
попід прегарним
джерéльцем Міміра.
П'є мед Мімір
кожного ранку
з застави Вальфадра.
Чи знаю достатньо?
29 Дарив ïй Герфадр[28]
персні й намиста,
отримав натомість
пророцтва і чари,
линув погляд ïï
світом широким.
30 Зріла валькірій[29]
вона всюдисущих,
ладних рушати
до Готів[30] краïни;
Скульд має щита,
а Скогуль інша,
Гунн, Хільд, Гьондуль
і Гейрскогуль.
Нині всі названі
норни Володаря,
ладні рушати
полем валькір'ï.
31 Бачила Бальдра[31]:
скривавлений муж,
Одіна чадо,
злу долю спіткав;
стояв, тонкий станом,
високий, на полі,
стрункий і прегарний
пагін омели[32].
32 Зробив йому рану
той пагін чудовий,
скорботи політ,
Хьод його кинув.
Бальдрів брат був
народжений рано,
став Одіна син,
ніч проживши, бійцем.
33 Він рук не омив,
не чесав і волосся,
доки Бальдра кривдник
не ліг у багаття;
плакала Фрігг
у Фенсалірі
над горем Вальхалли.
Чи знаю достатньо?
34 Сплів тоді Валі
пута жорстокі,
міцно тримали
тенета з кишок.
35 Бранець лежав
під Хвералундом,
схожий лицем
на підлого Локі.
Там сидить Сігюн,
за мужем своïм
затьмарена горем.
Чи знаю достатньо?
36 Зі сходу біжить
отруйна ріка
з ножами й мечами,
Слід[33] ïï звуть.
37 Стоïть на півночі
у Нідвеллірі[34]
чертог золотий
родичів Сіндрі[35];
інший стоïть
ув Окольнірі[36],
йотунів хутір[37]
наймення Брімір.
38 Дім вона зріла,
далеко від сонця
стоïть у Настронді[38],
на північ дверима.
Отрута стікає
крізь димохід,
критий той дім
плетивом змій[39].
39 Там вона бачила:
струмінь тугий
вбрід переходили
клятвопорушники,
підлі убивці
та перелюбники[40].
Там смокче кров
Нідхьогг із мерців,
людей хижо рве.
Чи знаю достатньо?
40 На сході сиділа
стара у Ярнвіді[41],
там породила
Фенріра рід[42].
Стане один
з того родоводу
нищити місяць
у троля подобі.
41 Тіла шматуватиме
мертвих людей,
обитель богів
червонітиме кров'ю.
Сонячне світло
влітку зчорніє[43],
бурі буятимуть.
Чи знаю достатньо?
42 Сів там на кручі
та грав на арфі
велетки пастир,
радісний Егтер;
над ним горлав
у гаю чарівнім
півень червоний
наймення Фьяллар.
43 Кричав над асами
Гуллінкамбі[44],
будив героïв
Батька Дружин[45];
інший горлає
у підземеллі
чорно-кривавий
з обителі Хель.
44 Гарчить гучно Гарм
у Гніпахеллі,
пута порвуться,
жадібний рине.
Погляд мій мудрий
бачить далеко,
долю богів
сильних я знаю[46].
45 Брати почнуть борню,
борóни порушать,
родичі будуть
близьких убивати;
важко на світі,
блудство велике,
час меча і сокири,
тріснуть щити,
час вітрів і вовків,
доки світ не впаде,
жоден з людей
не помилує інших.
46 Грають Міміра сини,
оголошено вирок
гуком гучним
Гьяллахорна.
Сурмить Хеймдалль,
ріг у руці,
радиться Одін
з главою Міміра.
47 Тремтить Ігграсіль,
ясен поставний,
гуде древнє древо,
йотун звільнився.
Нажахані всі
на смерті шляху,
допоки Сурта
родич поглине.
48 Що із асами?
Що із альвами[47]?
Гримить Йотунхейм,
аси на тингу[48],
дверги стогнуть
в дверях камінних,
на горянім шляху.
Чи знаю достатньо?
49 Гарчить гучно Гарм
у Гніпахеллі,
пута порвуться,
жадібний рине.
Погляд мій мудрий
бачить далеко,
долю богів
сильних я знаю.
50 Хрюм йде зі сходу,
здійняв липовий щит,
Йормунгард[49] обернувся
в гніві великім.
Змій б'є у хвилі,
клекоче орел,
рве мертвих Нідфоль,
Нагльфар[50] надходить.
51 Човен зі сходу
рушить з Муспелля[51],
в човні його люди,
а Локі стернóвий.
Велети рушать
з жадібним разом,
з ними і брат
Бюлейста ïде.
52 Сурт[52] ïде з півдня
з губителем листя[53],
сяють мечі
на сонці богів,
гори зіткнулися,
відьми погинули,
крокують в Хель люди,
тріснуло небо.
53 Прийшло до Хлін
ще одне горе,
Одін став
з вовком на ґерць,
а вбивця Белі
б'ється із Суртом;
мертвим впаде
відрада Фрігг[54].
54 Гарчить гучно Гарм
у Гніпахеллі,
пута порвуться,
жадібний рине.
Погляд мій мудрий
бачить далеко,
долю богів
сильних я знаю.
55 Прийшов тут могутній
син Сігфадра[55],
Відар, на битву
зі звіром-стерв'ятником.
Бив сина Хведрунга[56],
в серце йому
меча вгородив,
так мстив за батька.
56 Прийшов тут прекрасний
Хлодун нащадок[57],
йде Одіна син
на битву зі змієм,
люто вбиває
Мідгарда сторож,
будуть всі люди
кров'ю стікати;
зробив дев'ять кроків
моцний син Фьоргун,
убив його змій,
та ганьби він не звідав.
57 Сонце зчорніло,
земля пада в море,
зникають із неба
ясніï зорі.
Гейзер парує
і довго нуртує,
жар заграє
коло самих небес.
58 Гарчить гучно Гарм
у Гніпахеллі,
пута порвуться,
жадібний рине.
Погляд мій мудрий
бачить далеко,
долю богів
сильних я знаю.
59 Бачить вона:
здіймається з моря
знову земля,
рясно зелена.
Падають води,
злітає орел,
над гребнями хвиль
рибу шукає.
60 Зустрілися аси
на Ідавеллі,
про древо землі
могутнє замовили,
згадали вони
величні діла,
згадали Фімбульта[58]
руни прадавні.
61 Там мають знову,
колишнім подібні,
тефлі злоті
у траві знайтися,
що мали вони
за давніх днів.
62 Будуть зростати
жита без засіву,
зростеться все зламане,
вернеться Бальдр,
житиме з Хьодом
у Хрофта[59] палатах,
в обійсті богів.
Чи знаю достатньо?
63 Тут кинув Хенір
прут ворожіння[60],
жити синам
братів обох
випало в домі вітрів[61].
Чи знаю достатньо?
64 Бачить вона -
будинок стоïть,
гарний мов сонце,
златом сяє на Гімлі.
Там мають жити
воïни вірні,
там же довіку
будуть щасливі.
65 Йде тоді владний
суддя і господар,
сходить могутній
правити всім.
66 Йде тоді темний
летючий дракон,
сяючий змій
з Нідавеллір;
летить понад полем,
тримає у кігтях
трупи Нідхьогг.
Тепер вона щезне[62].
Примітки і коментарі
"Пророцтво Вельви" ("Völuspa") - пісня, що відкриває "Старшу Едду". Вона змальовує картину язичницького світу, від його створення (того, що вельва бачила чи пам'ятає) до його руйнаціï в годину Рагнарьок і відродження (того, що вельва бачить тепер).
Вельва (вала) - віщунка, чаклунка, від індоєвропейського кореня "vel" - падати, вмирати. Одін здіймає ïï від мертвого сну закляттям (інша версія - просто приходить до неï та обдаровує перснями й намистами), щоб вона розповіла долю світу. В одних строфах вона мовить від першоï особи ("Я пам'ятаю"), в інших - від третьоï ("Бачить вона"). Таке межування характерне для давньоісландськоï словесності.
Більшість сюжетів, змальованих у пісні, мають давнє, ще континентальне походження, проте укладені й записані вони були не раніше ХІІ століття, коли в Ісландіï панівною вірою стало християнство. На думку деяких дослідників, у пісні простежується християнський вплив - мотиви відплати, пекельних тортур, морального занепаду перед кінцем світу тощо. Втім, тема торжества справедливості притаманна і язичництву (де рудиментарно збереглася у казках і переказах), "гріхи" людей, що несуть покарання у світі мерців Хель, відбивають негідні, недостойні поведінські паттерни соціуму "доби вікінгів" (клятвопорушництво, "нічні" цебто підлі вбивства, зваблення чужих жінок), а моральний занепад людей не є причиною кінця світу, а лише його ознакою.
[1] Священні родини - боги.
[2] Нащадки Хеймдалля - люди. Хеймдалль - загадкова персона. Дехто з дослідників вбачають у ньому прабатька людей, що діє у "Пісні про Ріга", давши початок трьом соціальним прошаркам: рабам, селянам і воïнам. Він "народився від дев'яти матерів", належить до божественного племені асів (богів ремесел, соціальних інститутів і війни), виконує функцію вартового Асгарду, садиби богів, має провістити Рагнарьок, засурмивши у ріг Гьяллахорн.
[3] Вальфадр (Valföðr) - епітет Одіна, дослівно "Батько Мертвих". Це вказує на редуковану хтонічну природу цього персонажа: Одін є господарем Вальхалли, чертогу мертвих, що пали на полі бою, тобто божеством смерті.
[4] Дев'ять я пам'ятаю краïн - слово "heim", означає "краïна", "домівка", "світ".
[5] Древо межі ("mjötvið") - світове древо, ясен Ас Іггдасілль. Його гілля розкинуте над усім світом і позначає його межу.
[6] Буяла безодня - "gap var ginnunga", дослівно "провалля було бездонне".
[7] Бора сини - Одін та його брати, Вілі й Ве.
[8] Мідгард - світ людей; дослівно - "серединна садиба", "серединний огороджений простір".
[9] Місяць не відав моці своєï - місяць уявлявся чоловічім божеством, тоді як сонце - жіночим, що вказує на архаïчність нордичноï космогоніï.
[10] Долі престоли (rökstola) - можна перекласти і як "престоли долі", "престоли влади", і як "для наради", "радитися".
[11] Ночі й нащадкам - день і пори дня вважалися дітьми ночі, позаяк темрява була старша від світла.
[12] Капища й храми - "hörg ok hof"; якщо "hof" може також означати великий двір, обійстя, то "hörg" - лише язичницьке капище.
[13] Тефлі, тавлеï (töflur) - настільна гра, рід шахів.
[14] Турси (þursa) - прадавні велети, тролі, йотуни.
[15] Йотунхейм - краïна йотунів, хтонічних велетів. Назва походить від "jötna" - "жерти".
[16] Двергів (Dvergar) - тобто карликів, гномів (пор. англійське "dwarfs", німецьке "Zwergen"). Дверги - хтонічні карлики, створені з каменю чи землі, чарівний народець. Я волію залишити це слово неперекладеним, бо викликає небажані асоціаціï. Так, гноми - то радше казкові створіння, та й назву було введено в обіг доволі пізно - Парацельсом, якщо я не помиляюся, а карлики - це передусім люди з генетичною вадою. Тоді як еддичні дверги - сурові, войовничі створіння, яких краще уникати.
[17] Кров Бріміра - імовірно, море. Брімір - інше ім'я Іміра, прадавнього велета. Сини Бора вбили його і створили з його тіла світ: з крові - море, з кісток - гори тощо. Тут, радше за все, мається на увазі морський камінь, бурштин.
[18] Кістки Блаïна - тобто з каменю; Блаïн - імовірно, інше ім'я Іміра.
Далі йде довгий і нудний перелік імен двергів. Деякі з них неважко перекласти - "північний", "південний", "східний", "західний", "новий", "мертвий", "сміливий", "мудрий", "барвистий", "владний", "войовничий", "чарівник" тощо, щодо інших певності нема.
[19] Тих, що явились із ясного каменю Аурванга моря - тут також, імовірно, йдеться про бурштин або про прибережне каміння. Відтак дверги поділяються на два племені: народ Модсогніра і Даріна (старші) та народ Ловара (молодші).
[20] Аск і Ембла - дослівно "ясен" та "верба", нордичні Адам і Єва, перші люди в світі.
[21] Хто такі Хенір і Лодур, достеменно невідомо. Припускаю, Хенір може бути іншим ім'ям Хеймдалля, а Лодур - Локі, бога полум'я, хитрості та підступу.
[22] Урдбрунні - чарівне джерело у корінні світового дерева. Дослівно - "джерело долі".
[23] Велемудрі діви - норни, богині долі. Їхні імена означають відповідно "Доля", "Становлення" ("Нинішнє") і "Обов'язок". Їх можна порівняти з еллінськими мойрами.
[24] У строфах 21-24 йдеться про війну між двома племенами богів - асами та ванами, історичним тлом якоï деякі дослідники вбачають зіткнення між германцями (асами) і слов'янами (ванами, венетами). Вани - боги природних явищ, пов'язаних передусім з водною та земною стихіями. Гулльвейг - золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани підіслали до асів, щоби посіяти розбрат. Хейд - інше ïï ім'я, що означає "ясна, яскрава, блискуча". Одін тричі намагався позбутися ïï у вельми непоштивий спосіб (колов списом і спалював тіло), та вона жива і досі. Зрештою аси та вани уклали мир і обмінялися заручниками. У строфах 21-24 йдеться про війну між двома племенами богів - асами та ванами, історичним тлом якоï деякі дослідники вбачають зіткнення між германцями (асами) і слов'янами (ванами, венетами). Вани - боги природних явищ, пов'язаних передусім з водною та земною стихіями. Гулльвейг - золотоволоса красуня, що уособлює жагу до золота, яку вани підіслали до асів, щоби посіяти розбрат. Хейд - інше ïï ім'я, що означає "ясна, яскрава, блискуча". Одін тричі намагався позбутися ïï у вельми непоштивий спосіб (колов списом і спалював тіло), та вона жива і досі. Зрештою аси та вани уклали мир і обмінялися заручниками.
[25] У строфах 25-26 йдеться про те, як боги перехитрили одного велетня (докладніше цей міф описано в "Молодшій Едді" Сноррі Стурлусона).
[26] Слух Хеймдалля - імовірно, йдеться про Гьяллахорн, гучний ріг кінця світу.
[27] Застава Вальфадра - око Одіна, що він його заставив Мімірові, як платню за ковток з джерела мудрості.
[28] Герфадр (Herföðr) - Одін, дослівно "Пан-батько", "Панотець". У тексті залишив ісландську форму, щоб уникнути кумедних збігів та асоціацій.
[29] Валькір'ï (valkyrjur) - дослівно "Ті, що обирають мертвих", богині долі (норни), що супроводжують убитих до Вальхалли, язичницького раю для відважних.
[30] Готи - великий германський племінний союз. Тут: воïни. Отже, валькір'ï вирушають на поле бою.
[31] Бальдр - син Одіна, бог світла, радості й весни. Фрігг, матір Бальдра, так любила своє чадо, що взяла присягу з кожноï істоти на світі, включно з тваринами, рослинами і металами, що ніхто не зробить йому шкоди. Не спитала лише омелу, бо та тоді була ще надто мала, щоб відповідати за своï слова. Локі дізнався про те і вклав пагін омели в руку сліпого Хьода, брата Бальдра. Боги саме бавилися, жбурляючи в Бальдра каміння і списи та радіючи, що ніщо йому не шкодить. Жбурнув і Хьод. І вбив Бальдра. Бо омела, як відомо, штука отруйна. Потім добрі боги відплатили Локі за це (строфи 34 і 35).
[32] Омелу тут описано як деревце або кущ, який росте в полі. Ісландці не сильно зналися на ботаніці, позаяк омела в Ісландіï не росте.
[33] Слід - "лютий, жорстокий".
[34] Нідвеллір - "Поля мороку".
[35] Родичі Сіндрі - дверги. Сіндрі - ім'я короля дверга, означає "Іскра".
[36] Окольнір - "Той, що не холодніє" (лавові поля?).
[37] Йотунів хутір (bjorsalr jötuns) - можна перекласти як "Пивний чертог" або просто "Корчма".
[38] Настронд - "Берег мертвих". Настронд - "Берег мертвих".
[39] Плетиво змій (orma hryggjum) - дослівно "зміïними хребтами"; одначе, судячи з того, що в димар стікає отрута, зміюки там живісінькі.
[40] Перелюбники (þann er annars glepr eyrarunu) - дослівно: "ті, що зваблювали чужих жінок". Якщо у романській Європі звабник був романтичним героєм, то на Півночі вважався в очах громади злочинцем. Але тільки в тому разі, коли йшлося про амури із заміжньою жінкою.
[41] Ярнвід (Jarnviði) - дослівно "Залізний ліс", помешкання відьом і різноï гидоти.
[42] Породила Фенріра рід (інший варіант - "викормила") - себто вовків та хорта наймення Гарм. Фенрір - син Локі, який поглине сонце, а Гарм змегелить місяць.
[43] Сонце зчорніє - імовірно, йдеться про сонячне затемнення.
[44] Гуллінкамбі - "золотий гребінь".
[45] Батько Дружин (Батько Ратей), Herjaföðrs - Одін.
[46] Долю богів сильних я знаю - власне, "römm sigtіva" означає "сильних перемогами", але цей варіант не підходить по ритму.
[47] Альви (alfum) - чарівний народ, молодші божества (пор. англійське "Elves"), духи природи, повітря, стихій. Щоправда, частіше згадуються у казках, ніж в епосі.
[48] Тинг - народні законодавчі збори, рада, віче.
[49] Йормунгард - дослівно "Змій світу", здоровенна морська потвора, що оперізує весь світ. Іноді його порівнюють із біблейським Левіафаном.
[50] Нагльфар - корабель з нігтів мерців (варіант - обшитий нігтями мерців по борту). В Ісландіï мерцям досі ретельно обрізають нігті, щоб не постачати в Хель будматеріал.
[51] Муспелль - очевидно, ім'я вогненного велета, а також краïни його мешкання десь далеко на півдні, де все кипить і горить.
[52] Сурт - дослівно "чорний", підземний велетень-коваль; вулкани - його горни.
[53] Губитель листя (гілля) - вогонь.
[54] Відрада Фрігг - Одін.
[55] Сігфадр (Sigföður) - Батько Перемог, Одін.
[56] Син Хведрунга, він же звір-стерв'ятник - Фенрір. Хведрунг - Локі.
[57] Хлодун нащадок - Тор. Хлодун - інше ім'я Фьоргун, матері Тора.
[58] Фімбульт - Одін.
[59] Хрофт - Одін.
[60] Кинув Хенір прут ворожіння - магічний обряд жеребкування, паювання землі, здобичі, майна тощо.
[61] Дім вітрів - небеса.
[62] Тепер вона щезне - тобто вельва, що завершила пророцтво.