Пісня про Нібелунгів (уривок)

Переклад Миколи Лукаша.

Подається за виданням: Тисячоліття. К., Дніпро, 1995. + інші джерела.

Ріс принц у Нідерландах, на Рейні, не деінде,

Отець йому був Зігмунд, а мати Зігелінда.

Їх стольний город Сантен був на самім низу,

Яка міцна твердиня, я вже й не кажу.

Буде моє слово про левня-смільчака,

Якого вічна слава в потомності чека.

Із нього витязь виріс, рицар без доган,

Дали ж йому ту славу меч, спис і буздиган.

Зігфрідом звався удаха із удах,

Походив походом по багатьох царствах,

Хоробрим показався не в однім бою…

А як він подвизався у бургундському краю!

Ще заки юний Зігфрід дійшов мужніх літ,

Учинкам його мужнім вже дивувався світ:

Були тії вчинки у всіх на видноті,

Та гідно їх уславлять хіба майбутні співці.

Іще за молодощів, ще у юні дні

Чутки про нього чулись дивні та чудні,

Який то був кремез, який то був красунь –

Красунь немало надила та могутня юнь.

Ростили королевича, як вимагав той сан,

Кругом чеснотним викохавсь шляхетний молодан.

Став він окрасою отецької землі –

Любили його люди і великі, і малі.

От і виріс Зігфрід, став на стану,

І не одну дівицю, і не одну жону

Він до себе вабив – його любили всі,

І пишався рицар у повній силі і красі.

* * *

В бургундському краї дівча колись росло,

Ніде такої кралі у світі не було.

Було тій красуні Крімгільда на ім'я,

I не один же левень за неї 'ддав життя.

* * *

Не матиму кохання, минатиму його,

Не знатиму й страждання, поки життя мого.