- Rus
- Ukr
Пісня про Атлі гренландська
Переклад - Віталій Кривоніс.
Джерело: Журнал "Самиздат
Смерть Атлі
Гудрун дочка Гьюкі помстилася за братів своїх, як про це сказано. Спершу вона вбила синів Атлі, а тоді самого Атлі й спалила чертоги і все його військо. Про це є пісня:
1 Атлі послав
якось до Гуннара
хитрого мужа
наймення Кнефрод;
до двору Гьюкі
він дістався
й до Гуннара зали,
до вогнища й пива.
2 Там княжичі пили
вино у Вальхаллі[1],
ховали в мовчанні
ненависть до гунів;
сказав тоді Кнефрод
холодним голосом,
муж південний,
з високого місця:
3 "Послав мене Атлі,
змилений кінь
темними хащами
їхав незнаними,
щоб запросив я
приїхати Гуннара
з шоломів владиками
до Атлі додому.
4 Щити вас чекають
і списи із ясеню,
шоломи золочені
й гунські раби,
попони, розшиті
сріблом і золотом,
сорочки червоні,
з древками дрóти,
бахмати баскі.
5 Вам поле дадуть,
шир Гнітахейду[2],
дзвінкі списи,
золочені човни,
багаті дари
і Данпа[3] маєток,
хащі великі,
що Мюрквідом[4] звуться".
6 Гуннар тоді
до Хегні промовив:
"Що ти порадиш,
муже звитяжний,
подібне почувши?
Злата не знаю
на Гнітахейді,
яким би самі ми
не володіли.
7 Є в нас сім залів,
повних мечами,
руків'я у кожного
златом оздоблено;
мої, певно знаю,
коні найкращі,
мечі найгостріші,
луки тугіші,
у золоті броні,
щити і шоломи
з Кьяра[5] чертогів,
усе в мене краще,
аніж у гунів".
Хегні мовив:
8 "Про що жінка думала,
як слала нам перстень,
волосом пустища
мешканця[6] зв'язаний?
Гадаю я, то засторога від неї.
Вовче хутро
знайшов я на персні,
вовчим шляхом
нам випало їхати".
9 Гуннара друзі
не намовляли,
родичі й радники,
ратники моцні;
тоді мовив Гуннар,
як конунгу личить,
у залах медових,
у запалу сильнім:
10 "Вставай нині, Фьорнір,
пусти по чертогу
братину злоту,
по людським рукам.
11 Вовк буде правити
Ніфлунгів спадком,
старий, сірохутрий,
як лишиться Гуннар;
чорні ведмеді[7]
зуби вгородять
у мешканців двору,
як Гуннар не вирушить".
12 Прощалися люди
з князями безстрашними,
плачем провадили
з гунського двору[8].
Тоді мовив юний
Хегні нащадок[9]:
"Нині рушайте
в силі та славі,
як серце підкаже!"
13 Вони почвалали
горами галопом
на конях стрімких
крізь Мюрквід незнаний;
весь Гунмарк дрижав
од ходи міцнодухих,
гнали коней вони
полем зеленим.
14 Бачать вони
землі Атлі,
військо могутнє
на замку високім
Біккі[10] поставив,
зали південців
з довгими лавками,
на стінах щити,
сяючі тарчі,
з древками дрóти;
Атлі там пив
вино у Вальхаллі,
варта назовні
на Гуннара жде,
щоб військо його
списами дзвінкими
зустріти, коли
князь битви захоче.
15 Сестра їх одразу
в залі помітила,
братів її двох, -
мало пила вона:
"Тебе, Гуннар, зрадили!
Як зможеш ти, княже,
гунів здолати?
Йди з зали негайно!
16 Краще б ти, брате,
вбрався в броню,
як воїни в шоломах,
Атлі дружинники[11],
сів у сідло
сяйного дня,
з волі твоєї
над трупом блідим
норни б завили,
гунські воїтельки[12]
перли би плуга,
й Атлі самого
ти кинув до змій,
а нині тебе він
до змій попровадить".
Гуннар мовив:
17 "Пізно вже, сестро,
кликати Ніфлунгів;
звідси далеко
люди мої,
герої безстрашні
на пагорбах Райну".
18 Схопили тоді Гуннара,
в кайдани забили,
друга боргундів[13]
міцно зв'язали.
19 Хегні сімох
мечем посік,
а восьмого
кинув у полум'я;
так має сміливий
вражать ворогів,
як Хегні вражав
рукою своєю.
20 (...) Гуннара;
спитали сміливого,
чи хоче життя
готський правитель
златом купити.
Гуннар мовив:
21 "Хай серце Хегні
вкладуть мені в руку
криваве, з грудей
гострим ножем
виріжуть вершнику,
сину правителя".[14]
22 Вийняли серце
Хьяллі[15] з грудей,
поклали на блюдо,
понесли до Гуннара.
23 Тоді мовив Гуннар,
люду володар:
"Отримав я серце
боязливого Хьяллі,
не схоже на серце
Хегні сміливого,
що сильно тремтить,
як на блюді лежить,
тремтіло так само,
як в грудях лежало".
24 Хегні сміявся,
як серце виймали
у нього живцем,
відмітин коваль[16]
дух не слабнув;
кинули серце
криваве на блюдо,
понесли до Гуннара.
25 Тоді мовив Гуннар,
Ніфлунгів спис[17]:
"Отримав я серце
Хегні сміливого,
не схоже на серце
боязливого Хьяллі,
мало тремтить,
як на блюді лежить,
не дуже тремтіло,
як в грудях лежало.
26 Так тобі, Атлі,
скарбів не побачити,
як не побачити
радості людям;
одному належить
з Ніфлунгів роду
мені таємниця,
тепер, коли Хегні
втратив життя.
27 Був я непевний,
як жили ми двоє,
впевнився нині,
як сам залишився.
Хай править Райн
роздору піском[18]
героїв, прудкий,
Ніфлунгів спадком,
асам відомим, -
у водах поховано
вальські поруччя, -
ясного злата
в руках не тримати
гунськім синам".
Атлі мовив:
28 "Готуйте повозку,
бранець у путах".
29 Атлі державний
їхав на Глаумі,
[поруч його -]
свари шипи[19],
родичі ражі.
(...)
Гудрун богів[20]
зустріла без сліз
у смутку палатах.
Гудрун мовила:
30 "Так тебе, Атлі,
помста дістане,
як Гуннару часто
клятви давав ти
сонцем південним[21],
Сігтюра горою[22],
ложа конем[23]
та Улля кільцем[24]".
Потім повіз
гризучий вузду[25]
скарбів дарувальника[26],
Рогніра чвар[27]
до скрині смерті[28].
31 Князя живцем
кинули в яму[29],
де по підлозі
змії ковзали,
а Гуннар самотній
взявся за арфу,
вдарив завзято
у струни скорботні;
так має золото
кожен звитяжний
нищитель перснів[30]
своє берегти.
32 Атлі поїхав
краями своїми
конем златоногим[31]
після убивства;
гамір на дворі
коні вчинили,
зброя співала,
як з пустки вертались.
33 Йшла тоді Гудрун
Атлі назустріч
з кубком золóченим,
князя вітала:
"Прийми, владико,
у себе в палатах
радо від Гудрун
звірят буркотливих[32],
що рушили в мару[33]".
34 Чарки співали
зі зрілим вином,
коли у палатах
балакали гуни,
мужі бородаті
сміливі зібрались.
35 Пішла тоді світла
(...)
хмільним обнесла
витязів діса[34] безумна
і частувала владику
блідого і словом
Атлі принизила:
36 "Власних синів,
володар мечів[35],
криваві серця
з медом ти з'їв;
перетрави ти
людську дичину,
з'їдену з пивом,
й назад поверни.
37 Ти не покличеш
уже до колін
від пива веселих
Ерпа та Ейтіля;
ти не побачиш
як поруч сідають
два златодавці[36],
скоблять списи,
гриви стрижуть,
острожать коней".
38 Крик був на лавках,
скажене волання,
гамір під шатами,
плакали гуни;
лиш Гудрун єдина
сховала скорботу
за своїми братами,
стійкими мов гори[37],
й за любими дітьми,
нетямущими, юними,
яких народила від Атлі.
39 Сіяла золото
біла мов лебідь,
персні червоні
кидала челяді;
долю зростила[38],
сплив світлий метал,
не шкодувала
розкошів хатніх.
40 Атлі сидів
очманілий од пива,
зброї не мав,
не вберігся від Гудрун;
часто бували
в них зустрічі ліпші,
коли він при всіх
обіймав її ніжно.
41 Ложу дала вона
крові напитися
рукою смертельною
й вигнала псів,
двері замкнула
і челядь підняла,
дім запалила,
так плату взяла за братів.
42 Вогню віддала вона
всіх, що були там
і після убивства
приїхали з Мюркхейму[39];
старі стіни впали,
палав дім розкішний,
обійстя Будлунгів,
згоріли, приречені,
діви щитів,
потонули у пломені.
43 Годі про це,
жодна потому
жінка в броні
за братів так не мстилася;
вона мала трьох
народу правителів[40]
призвести до смерті,
перш ніж померла.
Ще більше про це сказано у "Промовах Атлі гренландських".
Примітки і коментарі
Чи не центральна тема вольсунго-нібелунгівського корпусу наративів - кривава драма при дворі гунського володаря Атлі/Етеля. Проте її інтерпретації у різних традиціях досить сильно розбігаються залежно від обставин формування сюжету. Так, "Пісня про Нібелунгів" подає картину помсти Крімгільди своїм братам на чолі з Гунтером і, особливо, Хагену фон Троньє, котрий у німецькій традиції є не братом Гунтера (як Хегні є братом Гуннара), а його радником. Це зумовлено, звичайно ж, специфічною феодальною культурою середньовіччя, за якою чоловік є важливішим за родичів. Протилежна ситуація в ісландській традиції: Гудрун мститься чоловікові (Атлі) за смерть братів. Це є відгомін родоплемінної моралі, згідно якої навіть після шлюбу і переходу жінки до родової спільноти чоловіка її кревні родичі залишаються важливішими. Тобто ісландська версія сказання є більш архаїчною. На давнє походження як цього сюжету, так і самої "Пісні про Атлі", вказує і метрика твору (не всі строфи витримано в єдиному метрі), і неузгодження багатьох рядків із загальним ритмічним малюнком (іноді це ледь не проза), і специфічні тропи та терміни, які часто не дуже надаються до певної інтерпретації (утім, це почасти стосується і попередньої пісні). Майже відсутні елементи елегії. Перед нами - сюжетний епізод, позбавлений рефлексій, але не емоційної складової. Інша справа, що головна емоція тут - не сум чи скорбота, а кривавий пафос фаталізму, урочиста зустріч зі смертю і торжество помсти.
І це, до речі, також вказує на архаїчність пісні.
Історична основа цього сюжету загальновідома. 437 року гуни знищили королівство бургундів на Райні; тоді загинув бургундський король Гундіхарій (Гуннар). А 453 року верховний правитель гунів Аттіла (Атлі) помер на шлюбному ложі за нез'ясованих обставин. За однією з версій, його вбила молода дружина Ільдіко (від германського імені "Хільда", звідки також "Крімгільда" і "Грімхільд", матір Гудрун), щоби помститися за батька і братів, убитих гунами. Прикметно, що на континенті цей сюжет не набув розвитку ніде, крім німецьких (особливо верхньонімецьких) теренів, а ті самі бургунди, готи, франки та їхні нащадки його забули. Ще цікавіше, що саме на Півночі ця історія набула величезної популярності та значущості, а імена персонажів (Атлі, Сігурд, Гуннар, Хегні тощо) - одні з найуживаніших принаймні в Ісландії. Але про вплив вольсунго-нібелунгівської міфологеми на нордичну літературу і культуру загалом треба говорити окремо.
Лишається питання, чому цю та наступну пісню названо "гренландськими". Тут не існує консенсусу. Можливо, ці пісні було вперше записано чи принаймні зведено в єдиний наратив саме у Гренландії, але жодного доказу цього не існує, втім, так само, як і доказів зворотнього. На суто мовному (лексичному) рівні цей текст досить архаїчний і не дуже відрізняється від решти еддичних пісень, тобто нема змоги казати про значний вплив гренландської мови, яка, втім, і сформувалася пізніше, і не надто відрізнялася від давньоісландської.
[1] Вальхалла - взагалі-то так називається легендарний чертог загиблих, де герої, вражені на полі бою, проводять вічність у бенкетах і поєдинках, але тут маються на увазі палати Гуннара і (у строфі 14) - маєток Атлі. Чому так? Можливо, це просто задля поетичного ефекту. Проте можливий натяк на подальші події. Тобто ті, хто тепер бенкетують у - буквально - чертогу загиблих, уже фактично є мерцями, жертвами насильницької смерті.
[2] Гнітахейд - пустище, де було лігво Фафніра. Вбивши його, Сігурд заволодів Гнітахейдом, а Гудрун отримала цю землю після його смерті як частку вдови і передала Атлі в якості посагу. Це єдине припущення, яке пояснює, на яких правах Атлі зичить Гьюкунгам Гнітахейд.
[3] Данп - данський конунг із "Пісні про Ріга" ("Rígsþula"), але можлива й інша інтерпретація. У "Сазі про Гервара" ("Hervararsaga") наведено топонім Danpastaðir як місце, де відбулася битва готів із гунами, тобто, радше за все - десь у долині Дніпра, що досить імовірно, коли врахувати, що саме там було розташоване королівство готів у IV столітті. Ці землі належали до гунських володінь, відтак Атлі мав повне право зичити їх кому завгодно.
[4] Мюрквід - "Ліс мороку", див. прим. до строфи 1 "Сказання про Велунда".
[5] Кьяр - див. прим. до "Сказання про Велунда".
[6] мешканець пустища (heiðingja) - імовірно від heið - "вересове пустище", тобто хейті на позначення вовка. У зачині до "Давньої пісні про Гудрун" ("Загибель Ніфлунгів") ідеться про перстень з рунами, перев'язаний вовчим хутром, що Гудрун надіслала Хегні на знак застороги.
[7] чорні ведмеді (birnir blakkfjallir) - радше "чорношкірі ведмеді"; тут не зовсім ясно, в якому сенсі вжито blakk: або "чорний" ("чорно-синій"), або "блідий" ("сизий", "білий"). Тому, наприклад, в російському перекладі Корсуна йдеться про білих ведмедів. Це, до речі, використовують як аргумент для обґрунтування гренландського походження пісні. З одного боку це має під собою певну рацію: відомо, що білі ведмеді мають чорну шкіру під білим хутром. З іншого боку, білий ведмідь Ursus maritimus ісландською називається ísbjörn, себто "крижаний ведмідь". Але невідомо, коли саме ця форма набула широкого вжитку у скандинавських мовах.
[8] з двору гунів (ór garði húna) - а тут термін "гуни" вжито на позначення Гьюкунгів, тобто в якості хейті для героїв. Або це одна з помилок скрипторів і укладачів манускрипту.
[9] Хегні нащадок - у Хегні було двоє нащадків, Солар і Сневар, тож невідомо, про кого з них тут ідеться.
[10] Біккі - з інших пісень відомо, що Біккі був радником Йормунрекка, конунга готів, тож тут спочатку можливо йшлося про Будлі (хоча той уже і помер на час цих подій).
[11] Атлі дружинники (at séa heim Atla) - радше "яких бачив [ти] в домі Атлі".
норни - взагалі-то це духи-охоронці, богині долі, але тут вжито в якості хейті на позначення жіноцтва. Тобто гунські жінки мали плакати над трупами своїх чоловіків.
[12] гунські воїтельки (Húna skjaldmeyar) - тобто "гунські щитові діви" (цей термін зустрічається тут і у строфі 42): образ войовничих жінок притаманний германській традиції, особливо раннього періоду (взяти хоча б їхній міфологізований варіант - валькірій), відтак відбулася інтерполяція цього уявлення і на гунів. Невідомо, чи є тут хоч якась історична основа.
[13] друг боргундів (vin Borgunda) - єдина східногерманська конотація Гуннара, не пов'язана з готами. Відомо, що бургунди, готи й вандали належали до східногерманської спільноти й розчинилися на теренах Римської імперії внаслідок Великого переселення народів.
[14] У строфі 21 Гуннар просить принести йому серце Хегні. Питання: навіщо? Далі в пісні подається відповідь: мовляв, щоб упевнитися, що більше ніхто не знає, де заховано скарби. Але це скидається на пізнішу раціоналізацію. Видатний дослідник Арон Гуревич, посилаючись на відсутність подібних пояснень у "Промовах Атлі гренландських", зазначає, що тут ідеться про рудимент якогось давнього міфу, одним з елементів якого було жертвопринесення. Однак уже на момент створення пісні міф було втрачено, відтак виникла необхідність хоч якось витлумачити таку небуденну жорстокість щодо свого родича (до речі, тим самим може пояснюватись і дія Гудрун щодо своїх синів від Атлі, строфи 36-38).
Реконструкція цього міфу - питання цікаве, проте цілком окреме.
[15] Хьяллі - якийсь раб. Тут міститься цікаве уявлення, що у боязкої людини серце сильно калатається навіть після смерті, тоді як у хороброї - ні. Це, звичайно, і соціальний штамп.
[16] відмітин коваль (kumblasmið) - тобто той, чия зброя лишає відмітини на ворожих тілах і обладунках, кеннінг на позначення воїна.
[17] Ніфлунгів спис (geir niflungar) - унікальний кеннінг на позначення конунга.
[18] пісок роздору (rógmalmi) - варіант "метал роздору", бо málmr означає і те, і друге: кеннінг на позначення золота (рідше - срібла).
[19] свари шипи (rógþornum) - кеннінг на позначення як зброї, так і воїнів.
[20] ...богів (sigtífa) - тут може йтися про Атлі та його людей у метафоричному сенсі, але не конче: як зазначає Генрі Беллоуз, цей фрагмент "безнадійно зіпсовано".
[21] ...сонцем південним (sól inni suðrhöllu) - радше "сонцем південних палат", але тут радше за все сталася помилка (мало бути suðrænna замість оригінального suðrhöllu).
[22] гора Сігтюра (Sigtys bergi) - тобто "гора Тюра [бога війни і двобою] перемоги", себто Одіна; втім, яка саме гора мається на увазі - достеменно невідомо.
[23] кінь ложа (hölkvi hvílbedjar) - кеннінг на позначення спальні або будинку в цілому.
[24] кільце Улля (hringi Ullar) - Улль є локальним норвезьким мисливським божеством, атрибутами якого є лижі, лік та стріли, відтак його перстень - не прикраса чи знак влади, як притаманно германській традиції, а - можна припустити - особливий перстень для взводу тятиви.
[25] гризучий вузду (bitul) - тобто кінь (але це не троп, це звичайне слово).
[26] скарбів дарувальник (menvörð) - кеннінг на позначення конунга, тут: Гуннар.
[27] Рогнір чвар (dolgrögni) - радше "Одін жахливої ворожнечі" (Рогнір - одне з імен Одіна), тобто кеннінг на позначення конунга, тут: Гуннар.
[28] скриня смерті (dauðs skokkr) - труна, проте може йтися і про місце загибелі як таке.
[29] кинули в яму (lagði í garð) - "поклали у загорожу", бо garð це передусім "огороджене місце", але може означати і двір, і замок, і стайню, тож логічно припустити, що йдеться про яму.
[30] нищитель перснів (hringdrifi) - кеннінг на позначення конунга, тут: Гуннар.
[31] ...конем златоногим (jó eyrskáan) - радше "конем, підкованим золотом", "взутим у золото".
[32] ...звірят буркотливих (gnadda) – власне gnadda означає "буркотіти", "торохтіти", "ремствувати", видавати нерозбірливі звуки, тобто тут радше "буркотунів" чи щось таке. Слово "звірята" вжито без особливої певності й додано за аналогією з англійським перекладом Беллоуза й російським перекладом Корсуна. В оригіналі жодних звірят немає. Можливо, до речі, що це своєрідна паралель до строф 40-42 "Давньої пісні про Гудрун", де Атлі наснилися зокрема і два цуценяти, чиї серці він з'їв із медом. Відтак під "звірятами"/"буркотунами" маються на увазі водночас і якісь абстрактні поросята, й цілком конкретні сини Атлі.
[33] ...що рушили в мару (niflfara) - тобто померли.
[34] діса - хейті для жінки, тут: Гудрун (див. прим. до строфи 16, вжиток терміну "норна").
[35] володар мечів (sverða deili) - кеннінг на позначення конунга, тут: Атлі.
[36] златодавці (gulls miðlendr) - кеннінг на позначення конунгів.
[37] стійкими мов гори (bernharda) – від ber(g) - "гора", але тут можливі варіанти:
а). bernharda від björn - "ведмідь", тобто "міцними ведмедями";
б). bernhjarta, де hjart - "серце": "ведмежосерді", "з ведмежими серцями";
в). berghjarta - "з кам'яними серцями".
[38] долю зростила (sköp lét hon vaxa) - у цій короткій фразі наведено один із центральних мотивів язичницької філософії (якщо тут можливо вжити такий термін) давньої Півночі. Взагалі ця формула зустрічається і в сагах. Доля людини уподібнюється до рослини, за якою годиться наглядати: докладати усіх зусиль для того, щоб гідно зустріти свій присуд незалежно від його фактичної сутності (а загалом ідеться про смерть). Стосовно Гудрун це означає, що вона йшла до цього епізоду (вбивство синів і чоловіка, помста за братів, знищення палацу гунів) усе життя, а ті негаразди, що траплялися з нею, були лише черговими етапами цього шляху, і що вона все зробила як належить з точки зору хоч етичної, хоч естетичної, хоч метафізичної. Цікаво, що героїню "Пісні про Нібелунгів", яка семантично відповідає Гудрун, автор цілком конкретно засуджує, називає "відьмою" і "дияволицею" (втім, див. строфу 35 - "діса безумна").
[39] Мюркхейм - те саме, що Мюрквід.
[40] ...трьох люду правителів - Атлі та його двох синів, або ж Атлі, Гуннара і Хегні (так, і тут Гудрун опосередковано є причиною загибелі братів), або нарешті Атлі, Гуннара й Сігурда (з тексту "Саги про Вольсунгів" можна зробити і такий висновок, див. епізод, де Гудрун і Брюнхільд починають сваритися через те, хто де має стояти під час купання в річці), і це ми ще не беремо пісні "Підбурювання Гудрун" і "Промови Хамдіра", де через Гудрун також відбулося кілька смертей серед аристократичної верстви...