Промови Скірніра

Русский

Інша назва пісні - "Поїздка Скірніра".

Переклад - Віталій Кривоніс.

Джерело: Журнал "Самиздат

 

Фрейр, син Ньорда, якось сидів на Хлідскьяльві та оглядав усі світи. Глянув на Йотунхейм і помітив прекрасну дівчину, коли вона йшла з батькового дому до клуні. Відтоді, як Фрейр ïï побачив, охопив його великий смуток.

Скірніром звався слуга Фрейра. Ньорд попросив його поговорити з Фрейром і якось його розрадити. Тоді Скаді^[1] промовила:

 

¹ "Вставай нині, Скірніре,

йди побалакай

із нашим нащадком,

дізнайся у нього,

мудрого мужа

що засмутило?"

 

Скірнір мовив:

 

² "Недобрі слова

почую від вашого сина,

як пíду до нього балакать,

дізнатись у нього,

мудрого мужа

що засмутило".

 

³ "Скажи мені, Фрейре,

боже звитяжний,

знати я хочу:

чом сам ти сидиш

в порожньому залі,

мій пане, весь день?"

 

Фрейр мовив:

 

⁴ "Що тобі мовити,

юний мій друже,

про горе моє?

Альвів світило^[2]

сяє всім вдень,

окрім кохання мого".

 

Скірнір мовив:

 

⁵ "Знаю тебе я

многіï зими,

і ти мене, друже;

з юності нашоï,

з давніх-давен

все одне одному

ми повіряли".^[3]

 

Фрейр мовив:

 

⁶ "З Гюміра дому,

бачив, виходила

діва жадана;

рук ïï сяйво

пронизало наскрізь

простір і води.

 

⁷ Пристрасті тоï,

що мене полонила,

жоден юнак ще не звідав;

з асів чи альвів

ніхто не зволіє

сватати мене за неï".

 

Скірнір мовив:

 

⁸ "Коня мені дай,

що крізь морок промчить,

крізь пломінь смертельний,

і того меча,

нищити здатного

йотунів рід".

 

Фрейр мовив:

 

⁹ "Коня тобі дам,

що крізь морок промчить,

крізь пломінь смертельний,

і того меча,

нищити здатного,

як мудрий ним володіє".

 

Скірнір мовив до коня:

 

¹⁰ "Морок на дворі,

час нам рушати

понад горами вогкими,

понад народами турсів;

живими повернемось,

чи наші життя

йотун могутній візьме?"

 

Скірнір вирушив до садиби Гюміра в Йотунхеймі. Там були злющі собаки, прив'язані коло воріт того двору, де мешкала Герда. Скірнір проïхав далі. Там на кургані сидів пастух. Скірнір звернувся до нього:

 

¹¹ "Скажи мені, пастирю,

що на кургані сидить

і пильнує шляхи:

як обминути

Гюміра псів,

би побалакати з дівою?"

 

Пастух відказав:

 

¹² "Шукаєш ти смерті,

чи ти вже помер?

 . . .

Дружньо балакати

з донькою Гюміра гожою

тобі не судилося".

 

Скірнір мовив:

 

¹³ "Вчинок не кращий -

мужеві ся шкодувати,

як вирішив рушити

він у виправу;

всі моï дні

пораховані здавна,

злічена решта життя".

 

Герда мовила:

 

¹⁴ "Що це за гуркіт

чую я нині,

хто мчить до нас?

Земля аж тремтить,

труситься весь

Гюміра дім".

 

Служниця мовила:

 

¹⁵ "Муж чужоземний

скочив з коня,

пустив його пáстись".

 

Герда мовила:

 

¹⁶ "Пройти запроси його

в наші чертоги,

і меду йому піднеси;

хоч я і боюся,

що муж чужоземний -

брата убивця мого^[4]".

 

¹⁷ "Чи з роду ти альвів,

ні асам не родич,

ні ванам премудрим?

Чому ти прибув

крізь пломінь пекучий

до нас у господу?"

 

Скірнір мовив:

 

¹⁸ "Не родич я альвам,

не родич я асам

і ванам премудрим;

все ж я прибув

крізь пломінь пекучий

до вас у господу.

 

¹⁹ Яблук життя^[5]

я золотих

дам тобі, Гердо,

приязнь придбаю,

як визнаєш Фрейра

дорожчим життя".

 

Герда мовила:

 

²⁰ "Яблук життя

я не візьму,

ніколи не згоджуся,

ані із Фрейром, -

допоки живі, -

разом не будемо".

 

Скірнір мовив:

 

²¹ "Персня я маю,

що був на багатті

з Одіна юним нащадком;

вісім подібних

крапає перснів із нього

кожну дев'ятую ніч".^[6]

 

Герда мовила:

 

²² "Кільця не візьму,

що було на багатті

з Одіна юним нащадком;

золота маю багато

в Гюміра домі,

повно у батька майна".

 

Скірнір мовив:

 

²³ "Бачиш ти, діво, меча,

страшного і гострого,

у мене в руці?

Голівку стягну

з дівочих плечей,

коли не отримаю згоди".

 

Герда мовила:

 

²⁴ "Тиску терпіти

я не волію,

ніколи не згоджуся;

хоч ти, я гадаю,

Гюміра стрівши,

бійця суворого,

битву влаштуєш".

 

Скірнір мовив:

 

²⁵ "Бачиш ти, діво, меча,

страшного і гострого,

у мене в руці?

Лезом оцим

древнього йотуна знищу,

стане твій батечко мертвим.

 

²⁶ Вражу тебе

жезлом чарівним,

скоришся волій,

діво, моïй,

опинишся там,

де людей не побачиш.

 

²⁷ На кручі орлиній

будеш сидіти,

світу не вгледиш,

зрітимеш Хель;

ïжа тобі

стане гидкішою,

ніж зміï для смертних.

 

²⁸ Бридкою на вигляд

ти будь-кому станеш,

най Хрімнір кудлатий,

най всякий назорить;

мудрішою станеш,

ніж сторож богів^[7],

за ґратами сидячи.

 

²⁹ Безумство і крики,

прокляття й страждання

зросиш сльозами скорботи.

Нині сідай,

накличу на тебе

неміч тяжку

і горе подвійне:

 

³⁰ тролі^[8] ганитимуть,

днину важку

матимеш в йотунів хаті;

до дому хримтурсів

кожного дня

повзтимеш, безвільна,

повзтимеш, принижена;

з плачем, без радості

будеш вертатись

і жити з гіркими сльозами.

 

³¹ З турсом триглавим

будеш ти жити,

чи іншого мужа не буде;

думи поглине

скорбна скорбота;

станеш подібна

до чортополоху,

що під камінь кладуть після жнив^[9].

 

³² До лісу піду я,

до паростів юних,

кия чаклунського взяти,

посох чаклунський тримаю.

 

³³ Одіна гнів на тобі,

гнів повелителя асів,

і Фрейр тобі ворог,

непоступлива діво,

зустрінешся нині

з люттю богів.

 

³⁴ Слухайте, йотуни,

слухайте, хрімтурси,

сини Суттунгові^[10],

й аси самі:

так заклинаю,

край покладаю

радості діви,

щастю дівочому.

 

³⁵ Хрімгрімнір^[11] зветься турс,

що ввергне тебе

під ґрати смертельні;

мерці почастують

тебе під корінням

козлячою сечею;

кращих напоïв

ніколи не пити тобі,

діво, не з волі твоєï,

діво, та з волі моєï.

 

³⁶ "Турса" я ріжу

і ще три на костурі^[12]:

хіть, і безумство, і болещі;

як вирізав ïх,

так само і зріжу^[13],

як буде потреба.

 

Герда мовила:

 

³⁷ "Вітання моє

ти нині отримай,

і чарку холодну

меду старого;

сама не чекала,

ніколи не думала,

що юного вана вподобаю".^[14]

 

Скірнір мовив:

 

³⁸ "Востаннє волію

отримати відповідь,

перш ніж поïду:

де б ти бажала

зустріти й кохати

Ньордова сина?"

 

Герда мовила:

 

³⁹ "Баррі прозвалась

діброва далека,

обом нам відома;

через дев'ять ночей

там Ньордова сина

юная Герда потішить".

 

Тоді Скірнір поïхав додому. Фрейр стояв надворі, зустрів його й нетерпляче спитав:

 

⁴⁰ "Скажи мені, Скірніре,

перш ніж коня розсідлати

й стати на ноги:

дістав ти жадане

у Йотунхеймі,

чи виконав волю мою?"

 

Скірнір мовив:

 

⁴¹ "Баррі прозвалась

діброва далека,

обом нам відома;

через дев'ять ночей

там Ньордова сина

юная Герда потішить".

 

Фрейр мовив:

 

⁴² "Ніченька довга,

дві ночі довші,

три як стерпіти?

Часто мені

місяць коротшим здається

за ночі обіцяні".

 

Примітки і коментарі

Якби я був Семундом Мудрим або кимсь із пізніших переписувачів чи упорядників "Старшоï Едди", то цю пісню назвав би не "Skírnismál" ("Промови Скірніра"), а якось штибу "Skírnisánnauð" ("Погрози/Утиски Скірніра"). З огляду на його специфічні методи дипломатіï.

Сюжет цієï пісні - сватання. Хоча, наскільки я зрозумів, про укладання шлюбу не йдеться: Скірнір вимагає від Герд лише фізичноï близькості зі своïм паном - Фрейром. Спочатку він намагається ïï заохотити матеріально, але дівчина категорично відмовляється. Їï можна зрозуміти: адже Фрейр - це такий собі нордичний Лука Мудіщєв (чи, коли вам більше смакують античні паралелі, римський Пріап). Тоді Скірнір починає погрожувати бідоласі різними карами, порівняно з якими тьмяніють найхворобливіші фантазми апологетів нашого "сучукрліту". Зрештою Герд приймає пропозицію. А куди ïй, горопашній, подітися?..

Деякі дослідники вбачають у цьому творі відгомін язичницьких шлюбних ритуалів. Мушу не згодитись. Якщо і шукати якісь поганські ритуальні рудименти, то хіба у тематиці плодючості. Так, цю пісню могли виконувати під час весіннього свята поєднання бога сонця із богинею землі. Проте таке поєднання не конче передбачає статусних, шлюбних стосунків. Ба більше: в усіх архаïчних, традиційних землеробських спільнотах практикувався весняний, дошлюбний секс (кельтське свято Бельтайн, всі оті наші "вечорниці", "бурячки", "гречка" тощо), прямі наслідки якого робилися наочними аж восени; саме тоді засилалися свати, укладалися шлюби, святкувалися весілля. Тобто юнак мав спочатку довести, що здатен запліднити жінку, а вже потому лаштувати родинний добробут. Інша справа, що нас час заселення Ісландіï ці традиціï могли зазнати сильноï редукціï.

Вельми цікавими є строфи 26-36, що складаються із чорномагічних заклять (власне, прокльонів), які могли побутувати в усній традиціï за язичницьких часів.

Ім'я "Скірнір" означає "Світлий". Досить кумедно, враховуючи його обізнаність у чорній магіï, чи не так?

Об'єкт пристрасті Фрейра в оригіналі зветься на ісландський кшталт Герд (Gerðr). Але це той рідкісний випадок, коли я надаю перевагу данському варіанту цього імені (Герда), тож хай добрий читач вибачить мені цю перекладацьку вільність.

 

[1] Скаді- дружина Ньорда, матір Фрейра і Фрейï (див. примітки до "Промов Грімніра").

[2] Альвів світило (Аlfröðull) - сонце.

[3] В оригіналі ця строфа має шість рядків, а не сім.

[4] ...брата убивця мого - про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однією версією, тим братом був пастух на кургані, що заважав проïхати "крізь пломінь смертельний" (хоча головною перепоною були банальні злющі собаки на подвір'ï); але тоді текст мав би містити повідомлення про розправу світлого Скірніра над ним. За іншою версією, братом Герд був йотун Белі, якого вбив саме Фрейр.

[5] Яблука життя - в оригіналі "Одинадцять яблук". Але, по-перше, ця форма гірше підходить за ритмом, а по-друге, давньоісландської epli ellifu майже збігається із epli lifu ("яблука життя"). Ці золотаві фрукти відомі ще як "яблука богині Ідунн", що мають омолоджуючий ефект і знаходять паралелі у багатьох індоєвропейських міфах. Гадаю, Скірнірові йшлося саме про них. Дослідники припускають, що в цьому місці тексту черговий переписувач просто помилився. Зухвало дозволю собі виправити ту помилку.

[6] У цій строфі, ймовірно, йдеться про перстень Драупнір ("Крапучий"), що був подарований Бальдрові Одіном на поховальному багатті, разом із ним перемістився до Хелю, а звідти був повернений через Гермода.

[7] ...мудрішою станеш, // ніж сторож богів, - тобто ніж Хеймдалль. Скірнір знущається: мовляв, на твою гидку подобу прийде почудуватися більше люду, ніж Хеймдалль здатен побачити за все життя своєï вахти.

[8] Тролі (Tramar) - йдеться про якийсь різновид нордичноï нечисті.

[9] ...до чортополоху, // що під камінь кладуть після жнив - звичай класти чортополох під камінь після жнив зафіксовано в Естоніï. Можливо, він побутував і в Скандинавіï, проте навряд чи в Ісландіï, де хліборобство й понині майже нерозвинуте.

[10] ...сини Суттунгові - тобто йотуни. Суттунг - велетень, що згадується у "Повчаннях Високого".

[11] Хрімгрімнір - просто якийсь велетень.

[12] "Турса" я ріжу // і ще три на костурі, - себто руну "Турс" і ще три капосні руни.

[13] ...як вирізав ïх, // так само і зріжу, - тобто зішкребу з палички; тоді чари втратять силу.

[14] В оригіналі ця строфа має шість рядків, а не сім.