І. "Едда"
ІІ. Саґа
В працях з історії культури зустрічаються два взаємовиключних підходи. Для одного є характерним прагнення максимально наблизити культуру минулого до сучасності; при цьому виходять з передумови, що люди завжди, на усіх етапах своєї історії, були загалом однаковими, сприймали й світ, й самих себе приблизно так само, як ми тепер, й тому ніщо не заважає нам зрозуміти штиб думок та поведінку людей далеких ер.
Найпершими згадками героїчних пісень та переказів германських народів зустрічаються в римських та ранньосередньовічних латинських авторів – Тацита, Йордана, Павла Диякона, в житті св. Людґера, в Алкуїна, Ейнгарда, Відукінда з Корвею, Саксона Ґраматика. Одні, як Тацит або Ейнгард, лише вказують на існування героїчної поезії, не розкриваючи її змісту, інші, особливо детально – данський історик початку ХІІІ ст. Саксон Ґраматик, використовують ці перекази.