• Rus
  • Ukr
Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською / Словники / edda.in.ua
  • Тексти
  • Статті
  • Словники
  • Фан-арт
  • Головна
  • Словники
  • Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською

Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською

Автор дослідження - Ілько Біленко-Шумахер.

 

Давньоскандинавський алфавіт:

В давньоісландській абетці існує 35 літер[1]:

Aa, Áá, Bb, Dd, Đð, Ee, Éé, Ff, Gg, Hh, Ii, Íí, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo, Óó, Pp, Rr, Ss, Tt, Uu, Úú, Vv, Xx, Yy, Ýý, Zz, Þþ, Ǽǽ (Ææ), Øø, Ǿǿ (Œœ), Ǫǫ (Öö).

 

Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською

a

а

Agni – Аґні (ч. і., Жахливий)[2], Naddr – Надд (ч. і., Вістря)

á

а[3]

Áki – Акі (ч. і., Батько), Ráðormr – Радорм (ч. і., Змій Порад)

b

б

Barði – Барді (ч. і., Бородатий), Óblauðr – Облауд (ч. і., Хоробрий)

d

д

Dagmær – Даґмер (ж. і., Денна Дівчина), Oddi – Одді (ч. і., Вістря)

ð

д

Aðils – Адільс (ч. і., Знатний Заручник); Rauðolfr – Раудольв (ч. і., Рудий Вовк)

e

є[4]

Bergdís – Бєрґдіс (ж. і., Помічниця Діс), Gestr – Ґєст (ч. і., Гість)

e (на початкові слова, після голосних)

е

Eldjárn – Ельдьярн (ч. і., Вогняне Залізо); Erna – Ерна (ж. і., Вміла)

é

є4

Þorvé – Торвє (ж. і., Храм Тора), Vébjörn – Вєбьйорн (ч. і., Храмовий Ведмідь)

é (на початкові слова, після голосних)

е

Éldi – Ельді (ч. і., Вогняний), Ér – [ер] (ви, множ.)[5]

f (на початкові слова[6]; перед f, h, k, p, s, t, z або þ)[7]

ф

Flóki – Флокі (ч. і., Кудрявий), Byleiftr – Бюлєйфт (ч. і., Зимове Сяйво)

 

f

в

Narfi – Нарві (ч. і., Худий), Brynjolfr – Брюньйольв (ч. і., Вовк В Кольчузі)

g

ґ

Gaukr – Ґаук (ч. і., Зозуля), Margeirr – Марґєйр (ч. і., Морський Спис)

h

г[8]

Helgi – Гєльґі (ч. і., Святий), Ulfheðinn – Ульвгєдін (ч. і., Вдягнений У Вовче Хутро)

i

і

Illugi – Іллуґі (ч. і., Злий Та Розумний), Reginleif – Рєґінлєйв (ж. і., Спадкоємиця Богів)

i (після e або æ)

й

Reistr – Рєйст (ч. і., Прямий та Високий), Eiðr – Ейд (ч. і., Присяга)

i (перед голосною)

ь та йотує наступну голосну

Gialli – Ґьяллі (ч. і., Крикун), Biarngæirr – Бьярнґейр (ч. і., Ведмідь Спису = Воїн)

i (між голосними)

й та йотує наступну голосну

Druian – Друйян (ч. і., і. невід. знач.)

í

і

Ími – Імі (ч. і., Велетень), Saldís – Сальдіс (ж. і., Сонячна Діса)

j (перед голосною)

йотує наступну голосну

Járnskeggi – Ярнскєґґі (ч. і., Залізнобородий), Jarþrúðr – Яртруд (ж. і., Сила Битви)

j (перед ö, o або ó)

й

Jófríðr – Йофрід (ж. і., Прекрасна, Як Кінь), Jósteinn – Йостєйн (ч. і., Кам’яний Кінь)

j (після приголосної)

ь + йотує наступну голосну або й

Friðþjófr – Фрідтьйов (ч. і., Воїн (Злодій Миру), Björk – Бьйорк (ж. і., Береза)

j (між голосними)

й + йотує наступну голосну

Bidawarijar – Бідавварьйяр (ч. і., Мудрий Прохач), Fraujila – Фрауйїла (ч. і., зменш. ф. для і. на freyja/freyr)

k

к

Ketilbjörn – Кєтільбьйорн (ч. і., Ведмежий Казанок), Bjarki – Бьяркі (ч. і., Ведмежа)

l (перед голосною)

л

Lambi – Ламбі (ч. і., Ягня), Oddkatla – Оддкатла (ж. і., Спис Шолому)

l (перед приголосною, наприкінці слова[9])

ль

Mjöll – Мьйолль (ж. і., Сніжна), Ulfarinn – Ульварін (ч. і., Вовк Вогнища)

m

м

Már – Мар (ч. і., Чайка), Lambkárr – Ламбкар (ч. і., Кудряве Ягня)

n

н[10]

Narfi – Нарві (ч. і., Худий), Reginleif – Рєґінлєйв (ж. і., Спадкоємиця Богів)

o

о

Ormhildr – Ормгільд (ж. і., Змія Битви), Steinolfr – Стєйнольв (ч. і., Кам’яний Вовк)

ó

о

Óttarr – Оттар (ч. і., Жахливий У Військові), Móðolfr – Модольв (ч. і., Хоробрий Вовк)

p

п

Gnúpr – Ґнуп (ч. і., Схил), Hrappr – Грапп (ч. і., Швидкий)

p (перед t або s)

ф

Loptr – Лофт (ч. і., Повітря), Skapti – Скафті (ч. і., Руків’я)

ph (в словах іншомовного походження)

ф

Cristopher – Крістофєр (ч. і., і. лат. пох.), Adolphus – Адольфус (ч. і., і. лат. пох.)

r

р

Ragnarr – Раґнар (ч. і., Військо Богів), Surtr – Сурт (ч. і., Чорний)

r (наприкінці слова)[11]

відсутній

Birtingr – Біртінґ (ч. і., Яскравий), Auðr – Ауд (ч. та ж. і., Багатий/-а)

r (наприкінці слова після голосної)

р

Beinir – Бєйнір (ч. і., Помічник), Heimir – Гєймір (ч. і., Дім)

s

с

Sámr – Сам (ч. і., Темний), Sigurðr – Сіґурд (ч. і., Охоронець Перемоги)

t

т

Tanni – Танні (ч. і., Зубатий), Trausti – Траусті (ч. і., Той, Хто Заслуговує На Довіру)

u

у

Uggi – Уґґі (ч. і., Страшний), Gaukr – Ґаук (ч. і., Зозуля)

u (між двома голосними)[12]

в

Oliuerus – Олівєрус (ч. і., лат. в. і. Alfr та/або Ǫlvér), Odouenus – Одовєнус (ч. і., лат. в. і. Auðun)

ú

у

Úlfr – Ульв (ч. і., Вовк), Lúta – Лута (ж. і., Згорблена)

v

в

Valr – Валь (ч. і., Сокіл), Sighvatr – Сіґгват (ч. і., Мужній Переможець)

x

кс

Saxi – Саксі (ч. і., Кинджал), Uxi – Уксі (ч. і., Бик)

y

ю

Sigtryggr – Сіґтрюґґ (ч. і., Безстрашний Переможець), Styrmir – Стюрмір (ч. і., Грізний)

y (на початкові слова)

і

Yngvildr – Інґвільд (ж. і., Битва Інґві-Фрєйра), Yrsa – Ірса (ж. і., Ведмедиця)

y (після e або æ)

й

Eyja – Ейя (ж. і., Острів), Þórey – Торєй (ж. і., Острів Тора)

ý

ю

Þórný – Торню (ж. і., Торова Юнка), Geirný – Ґєйрню (ж. і., Новий Спис)

ý (на початкові слова)

і

Ýr – Ір (ж. і., Туриця), Ýri – Ірі (ж. і., Дика)

z

ц

Özurr – Ьоцур (ч. і., Відповідальний), Gizurr – Ґіцур (ч. і., Здогадливий)

þ

т

Þiðrandi – Тідранді (ч. і., Зореокий), Bergþórr – Берґтор (ч. і., Помічник Тора)

æ (ǽ)

е

Blængr – Бленґ (ч. і., Темний), Sǽbjörn – Себьйорн (ч. і., Морський Ведмідь)

ø (ǿ, œ)

ьо

Ørlygr – Ьорлюґ (ч. і., Доля), Ølvir – Ьольвір (ч. і., Чарівний Боєць), Glœðir – Ґльодір (ч. і., Той, Хто Світиться)

ǫ

ьо

Ǫrn – Ьорн (ч. і., Орел), Ǫrnólfr – Ьорнольв (ч. і., Орлиний Вовк)

ö

ьо

Ölvir – Ьольвір (ч. і., Чарівний Боєць), Gunnlöð – Ґуннльод (ж. і., Та, Хто Запрошує До Битви)

ø, ǿ, œ, ǫ, ö (після j)

ьйо (на початкові слова йо)

Jønis – Йоніс (ч. і., і євр. пох.), Jǫfurbjǫrn – Йовурбьйорн (ч. і., Головний Ведмідь), Iðbjörg – Ідбьйорґ (ж. і., Велика Захисниця)

 

Варто також зазначити, що літеру «c» мною не було включено й розглянуто, хоча подекуди вона й зустрічається (в таких випадках її варто передавати українською як «к» на початку слова, «с» - між голосними[13]). Випадки таких зустрічей настільки нечасті, що їх можна звести до нуля. Те саме стосується й літери «w» («вв», «ув») та деяких інших літер (переважно голосних), які мають регіональний або ненормалізований характер й зустрічаються доволі рідко («ā» - «ау», «ī» - «іі», «ō» - «оа», «ǣ» - «е», «ƀ» - «в», «Ʒ» - «ж»). Їх намагаються уникати скрізь в нормалізованих текстах, замінюючи на спрощені відповідники. Так, тяжіння «а» до «у», «о» до «а», подвоєння «і» відкинуто взагалі, а «ж» переважно змінене на «ґ».

Також вимагає пояснення існування двох видів голосних – «наголошеної» та «ненаголошеної». Насправді рисочка над голосною позначає протяжність літери, а не наголос. Але довжина таких літер є не звичним для нас подвоєнням, а половинчастим, що відобразити на письмі (чи навіть вимовити) є доволі складно. Зазвичай в усьому світі дослідниками вирішено не загострювати на цій малій відмінності увагу й подавати такі літери як однакові за розміром.

Також звертаю Вашу увагу, що вищенаведена табличка – це вже табличка для нормалізованої давньоскандинавської мови. Якщо ж Вам у руки потрапить текст ненормалізований, то послуговуючись даною табличкою, Ви маєте пам’ятати про деякі можливі відмінності. Так, до прикладу, в ненормалізованих текстах літера «j» доволі часто використовувалась замість літери «i» (й навпаки), «v» замість «u» (й навпаки) тощо.

 

Скорочення:

Гр. пох. – Грецького походження.

Див. – Дивіться.

Ж. і. – Жіноче ім’я.

Лат. в. – Латинізований варіант.

Множ. – Множина.

Таб. – Таблиця.

Ч. і. – Чоловіче ім’я.

 

Бібліографія:

  1. Geir T. Zoëga. A Concise Dictionary of Old Icelandic. – Oxford: Clarendon Press, 1910.
  2. М. И. Стеблин-Каменский. Древнеисландский язык. — 1955. Изд. 2-е, испр. — М.: Едиториал УРСС, 2002. ISBN 5-354-00039-4.
  3. Статті Tor Gjerde (Тура Йєрє).
  4. Статті Óskar Guðlaugsson (Оускара Ґюдльойґссона).
  5. Статті Peter Pettersson (Петера Петтерссона).
  6. Статті Todd B. Krause & Jonathan Slocum (Тодда Б. Краузе та Джонатана Слокума).

 

Примітки:

[1] Насправді, в даному випадку – це нормалізована давньоскандинавська мова. Залежно від часу, території проживання чи інших факторів, що впливали на того чи іншого фіксатора письма (письменника), кількість літер варіювалась (за рахунок, переважно, саме голосних літер).

[2] В дужках подається скорочена інформація про слово (розшифрування скорочень див. під таблицею) та переклад його українською (в разі складного слова подається переклад його частин).

[3] Існує варіант, одначе, передачі цієї літери як «оу». Він належить до найдавніших часів, літературні пам’ятки від яких [майже] не збереглися, а отже прийнято відкидати такий варіант.

[4] Хоча правильніше було б передавати цю літеру як «ье».

[5] Подекуди, як в даному випадкові, віднайти до певного правила відповідний приклад серед географічних назв чи імен важко, тому я подаватиму звичайні слова з давньоскандинавської мови з транскрипцією українськими літерами в квадратних дужках й перекладом в круглих дужках.

[6] Якщо слово складається з кількох, то «ф» також у середині складного слова, якщо його частина починається на «f».

[7] Якщо слово складне й «f» належить до одного кореню, а зазначені вище літери – до іншого, тоді див. наступне правило.

[8] В іменах іншомовного походження після «t» та «c» випадає, як в Agatha – Аґата (ж. і. гр. пох.), або разом з «p» перетворюється на «ф», як в Adolphus – Адольфус (ч. і., лат. в. Aþawulfar – Шляхетний Вовк).

[9] Виняток: Karl – Карл (ч. і., Чоловік, Людина). В разі подвоєння літер («ll») пом’якшується лише друга (в разі складного слова пом’якшується перша «l», друга – за правилами).

[10] В разі подвоєння («nn») наприкінці слова друга літера випадає, в інших випадках – «нн» (Rannveig – Раннвєйґ (ж. і., Домашня Сила) але Sigsteinn – Сіґстєйн (ч. і., Камінь Перемоги)). Коли ж слово закінчується на «-nnr», зберігається правило подвоєння, літера «r» відпадає (див. відповідний пункт таб.).

[11] В разі подвоєння наприкінці слова («rr») відпадає лише одна літера «r».

[12] Виняток – після «і» працює правило йотування голосної (Iuar – Юар (ч. і., Тисове Військо)).

[13] За винятком Ludowicus – Лудоввікус (ч. і., і франкон. пох.), Nicolaus – Ніколаус (ч. і., і. гр. пох.)

Flag Counter

Hosting Ukraine

Контакти

Зворотній зв'язок

Пошук по сайту