- Rus
- Ukr
Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською
Автор дослідження - Ілько Біленко-Шумахер.
Давньоскандинавський алфавіт:
В давньоісландській абетці існує 35 літер[1]:
Aa, Áá, Bb, Dd, Đð, Ee, Éé, Ff, Gg, Hh, Ii, Íí, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo, Óó, Pp, Rr, Ss, Tt, Uu, Úú, Vv, Xx, Yy, Ýý, Zz, Þþ, Ǽǽ (Ææ), Øø, Ǿǿ (Œœ), Ǫǫ (Öö).
Принцип передачі давньоскандинавських географічних назв та імен українською
|
a |
а |
Agni – Аґні (ч. і., Жахливий)[2], Naddr – Надд (ч. і., Вістря) |
|
á |
а[3] |
Áki – Акі (ч. і., Батько), Ráðormr – Радорм (ч. і., Змій Порад) |
|
b |
б |
Barði – Барді (ч. і., Бородатий), Óblauðr – Облауд (ч. і., Хоробрий) |
|
d |
д |
Dagmær – Даґмер (ж. і., Денна Дівчина), Oddi – Одді (ч. і., Вістря) |
|
ð |
д |
Aðils – Адільс (ч. і., Знатний Заручник); Rauðolfr – Раудольв (ч. і., Рудий Вовк) |
|
e |
є[4] |
Bergdís – Бєрґдіс (ж. і., Помічниця Діс), Gestr – Ґєст (ч. і., Гість) |
|
e (на початкові слова, після голосних) |
е |
Eldjárn – Ельдьярн (ч. і., Вогняне Залізо); Erna – Ерна (ж. і., Вміла) |
|
é |
є4 |
Þorvé – Торвє (ж. і., Храм Тора), Vébjörn – Вєбьйорн (ч. і., Храмовий Ведмідь) |
|
é (на початкові слова, після голосних) |
е |
Éldi – Ельді (ч. і., Вогняний), Ér – [ер] (ви, множ.)[5] |
|
f (на початкові слова[6]; перед f, h, k, p, s, t, z або þ)[7] |
ф |
Flóki – Флокі (ч. і., Кудрявий), Byleiftr – Бюлєйфт (ч. і., Зимове Сяйво)
|
|
f |
в |
Narfi – Нарві (ч. і., Худий), Brynjolfr – Брюньйольв (ч. і., Вовк В Кольчузі) |
|
g |
ґ |
Gaukr – Ґаук (ч. і., Зозуля), Margeirr – Марґєйр (ч. і., Морський Спис) |
|
h |
г[8] |
Helgi – Гєльґі (ч. і., Святий), Ulfheðinn – Ульвгєдін (ч. і., Вдягнений У Вовче Хутро) |
|
i |
і |
Illugi – Іллуґі (ч. і., Злий Та Розумний), Reginleif – Рєґінлєйв (ж. і., Спадкоємиця Богів) |
|
i (після e або æ) |
й |
Reistr – Рєйст (ч. і., Прямий та Високий), Eiðr – Ейд (ч. і., Присяга) |
|
i (перед голосною) |
ь та йотує наступну голосну |
Gialli – Ґьяллі (ч. і., Крикун), Biarngæirr – Бьярнґейр (ч. і., Ведмідь Спису = Воїн) |
|
i (між голосними) |
й та йотує наступну голосну |
Druian – Друйян (ч. і., і. невід. знач.) |
|
í |
і |
Ími – Імі (ч. і., Велетень), Saldís – Сальдіс (ж. і., Сонячна Діса) |
|
j (перед голосною) |
йотує наступну голосну |
Járnskeggi – Ярнскєґґі (ч. і., Залізнобородий), Jarþrúðr – Яртруд (ж. і., Сила Битви) |
|
j (перед ö, o або ó) |
й |
Jófríðr – Йофрід (ж. і., Прекрасна, Як Кінь), Jósteinn – Йостєйн (ч. і., Кам’яний Кінь) |
|
j (після приголосної) |
ь + йотує наступну голосну або й |
Friðþjófr – Фрідтьйов (ч. і., Воїн (Злодій Миру), Björk – Бьйорк (ж. і., Береза) |
|
j (між голосними) |
й + йотує наступну голосну |
Bidawarijar – Бідавварьйяр (ч. і., Мудрий Прохач), Fraujila – Фрауйїла (ч. і., зменш. ф. для і. на freyja/freyr) |
|
k |
к |
Ketilbjörn – Кєтільбьйорн (ч. і., Ведмежий Казанок), Bjarki – Бьяркі (ч. і., Ведмежа) |
|
l (перед голосною) |
л |
Lambi – Ламбі (ч. і., Ягня), Oddkatla – Оддкатла (ж. і., Спис Шолому) |
|
l (перед приголосною, наприкінці слова[9]) |
ль |
Mjöll – Мьйолль (ж. і., Сніжна), Ulfarinn – Ульварін (ч. і., Вовк Вогнища) |
|
m |
м |
Már – Мар (ч. і., Чайка), Lambkárr – Ламбкар (ч. і., Кудряве Ягня) |
|
n |
н[10] |
Narfi – Нарві (ч. і., Худий), Reginleif – Рєґінлєйв (ж. і., Спадкоємиця Богів) |
|
o |
о |
Ormhildr – Ормгільд (ж. і., Змія Битви), Steinolfr – Стєйнольв (ч. і., Кам’яний Вовк) |
|
ó |
о |
Óttarr – Оттар (ч. і., Жахливий У Військові), Móðolfr – Модольв (ч. і., Хоробрий Вовк) |
|
p |
п |
Gnúpr – Ґнуп (ч. і., Схил), Hrappr – Грапп (ч. і., Швидкий) |
|
p (перед t або s) |
ф |
Loptr – Лофт (ч. і., Повітря), Skapti – Скафті (ч. і., Руків’я) |
|
ph (в словах іншомовного походження) |
ф |
Cristopher – Крістофєр (ч. і., і. лат. пох.), Adolphus – Адольфус (ч. і., і. лат. пох.) |
|
r |
р |
Ragnarr – Раґнар (ч. і., Військо Богів), Surtr – Сурт (ч. і., Чорний) |
|
r (наприкінці слова)[11] |
відсутній |
Birtingr – Біртінґ (ч. і., Яскравий), Auðr – Ауд (ч. та ж. і., Багатий/-а) |
|
r (наприкінці слова після голосної) |
р |
Beinir – Бєйнір (ч. і., Помічник), Heimir – Гєймір (ч. і., Дім) |
|
s |
с |
Sámr – Сам (ч. і., Темний), Sigurðr – Сіґурд (ч. і., Охоронець Перемоги) |
|
t |
т |
Tanni – Танні (ч. і., Зубатий), Trausti – Траусті (ч. і., Той, Хто Заслуговує На Довіру) |
|
u |
у |
Uggi – Уґґі (ч. і., Страшний), Gaukr – Ґаук (ч. і., Зозуля) |
|
u (між двома голосними)[12] |
в |
Oliuerus – Олівєрус (ч. і., лат. в. і. Alfr та/або Ǫlvér), Odouenus – Одовєнус (ч. і., лат. в. і. Auðun) |
|
ú |
у |
Úlfr – Ульв (ч. і., Вовк), Lúta – Лута (ж. і., Згорблена) |
|
v |
в |
Valr – Валь (ч. і., Сокіл), Sighvatr – Сіґгват (ч. і., Мужній Переможець) |
|
x |
кс |
Saxi – Саксі (ч. і., Кинджал), Uxi – Уксі (ч. і., Бик) |
|
y |
ю |
Sigtryggr – Сіґтрюґґ (ч. і., Безстрашний Переможець), Styrmir – Стюрмір (ч. і., Грізний) |
|
y (на початкові слова) |
і |
Yngvildr – Інґвільд (ж. і., Битва Інґві-Фрєйра), Yrsa – Ірса (ж. і., Ведмедиця) |
|
y (після e або æ) |
й |
Eyja – Ейя (ж. і., Острів), Þórey – Торєй (ж. і., Острів Тора) |
|
ý |
ю |
Þórný – Торню (ж. і., Торова Юнка), Geirný – Ґєйрню (ж. і., Новий Спис) |
|
ý (на початкові слова) |
і |
Ýr – Ір (ж. і., Туриця), Ýri – Ірі (ж. і., Дика) |
|
z |
ц |
Özurr – Ьоцур (ч. і., Відповідальний), Gizurr – Ґіцур (ч. і., Здогадливий) |
|
þ |
т |
Þiðrandi – Тідранді (ч. і., Зореокий), Bergþórr – Берґтор (ч. і., Помічник Тора) |
|
æ (ǽ) |
е |
Blængr – Бленґ (ч. і., Темний), Sǽbjörn – Себьйорн (ч. і., Морський Ведмідь) |
|
ø (ǿ, œ) |
ьо |
Ørlygr – Ьорлюґ (ч. і., Доля), Ølvir – Ьольвір (ч. і., Чарівний Боєць), Glœðir – Ґльодір (ч. і., Той, Хто Світиться) |
|
ǫ |
ьо |
Ǫrn – Ьорн (ч. і., Орел), Ǫrnólfr – Ьорнольв (ч. і., Орлиний Вовк) |
|
ö |
ьо |
Ölvir – Ьольвір (ч. і., Чарівний Боєць), Gunnlöð – Ґуннльод (ж. і., Та, Хто Запрошує До Битви) |
|
ø, ǿ, œ, ǫ, ö (після j) |
ьйо (на початкові слова йо) |
Jønis – Йоніс (ч. і., і євр. пох.), Jǫfurbjǫrn – Йовурбьйорн (ч. і., Головний Ведмідь), Iðbjörg – Ідбьйорґ (ж. і., Велика Захисниця) |
Варто також зазначити, що літеру «c» мною не було включено й розглянуто, хоча подекуди вона й зустрічається (в таких випадках її варто передавати українською як «к» на початку слова, «с» - між голосними[13]). Випадки таких зустрічей настільки нечасті, що їх можна звести до нуля. Те саме стосується й літери «w» («вв», «ув») та деяких інших літер (переважно голосних), які мають регіональний або ненормалізований характер й зустрічаються доволі рідко («ā» - «ау», «ī» - «іі», «ō» - «оа», «ǣ» - «е», «ƀ» - «в», «Ʒ» - «ж»). Їх намагаються уникати скрізь в нормалізованих текстах, замінюючи на спрощені відповідники. Так, тяжіння «а» до «у», «о» до «а», подвоєння «і» відкинуто взагалі, а «ж» переважно змінене на «ґ».
Також вимагає пояснення існування двох видів голосних – «наголошеної» та «ненаголошеної». Насправді рисочка над голосною позначає протяжність літери, а не наголос. Але довжина таких літер є не звичним для нас подвоєнням, а половинчастим, що відобразити на письмі (чи навіть вимовити) є доволі складно. Зазвичай в усьому світі дослідниками вирішено не загострювати на цій малій відмінності увагу й подавати такі літери як однакові за розміром.
Також звертаю Вашу увагу, що вищенаведена табличка – це вже табличка для нормалізованої давньоскандинавської мови. Якщо ж Вам у руки потрапить текст ненормалізований, то послуговуючись даною табличкою, Ви маєте пам’ятати про деякі можливі відмінності. Так, до прикладу, в ненормалізованих текстах літера «j» доволі часто використовувалась замість літери «i» (й навпаки), «v» замість «u» (й навпаки) тощо.
Скорочення:
Гр. пох. – Грецького походження.
Див. – Дивіться.
Ж. і. – Жіноче ім’я.
Лат. в. – Латинізований варіант.
Множ. – Множина.
Таб. – Таблиця.
Ч. і. – Чоловіче ім’я.
Бібліографія:
- Geir T. Zoëga. A Concise Dictionary of Old Icelandic. – Oxford: Clarendon Press, 1910.
- М. И. Стеблин-Каменский. Древнеисландский язык. — 1955. Изд. 2-е, испр. — М.: Едиториал УРСС, 2002. ISBN 5-354-00039-4.
- Статті Tor Gjerde (Тура Йєрє).
- Статті Óskar Guðlaugsson (Оускара Ґюдльойґссона).
- Статті Peter Pettersson (Петера Петтерссона).
- Статті Todd B. Krause & Jonathan Slocum (Тодда Б. Краузе та Джонатана Слокума).
Примітки:
[1] Насправді, в даному випадку – це нормалізована давньоскандинавська мова. Залежно від часу, території проживання чи інших факторів, що впливали на того чи іншого фіксатора письма (письменника), кількість літер варіювалась (за рахунок, переважно, саме голосних літер).
[2] В дужках подається скорочена інформація про слово (розшифрування скорочень див. під таблицею) та переклад його українською (в разі складного слова подається переклад його частин).
[3] Існує варіант, одначе, передачі цієї літери як «оу». Він належить до найдавніших часів, літературні пам’ятки від яких [майже] не збереглися, а отже прийнято відкидати такий варіант.
[4] Хоча правильніше було б передавати цю літеру як «ье».
[5] Подекуди, як в даному випадкові, віднайти до певного правила відповідний приклад серед географічних назв чи імен важко, тому я подаватиму звичайні слова з давньоскандинавської мови з транскрипцією українськими літерами в квадратних дужках й перекладом в круглих дужках.
[6] Якщо слово складається з кількох, то «ф» також у середині складного слова, якщо його частина починається на «f».
[7] Якщо слово складне й «f» належить до одного кореню, а зазначені вище літери – до іншого, тоді див. наступне правило.
[8] В іменах іншомовного походження після «t» та «c» випадає, як в Agatha – Аґата (ж. і. гр. пох.), або разом з «p» перетворюється на «ф», як в Adolphus – Адольфус (ч. і., лат. в. Aþawulfar – Шляхетний Вовк).
[9] Виняток: Karl – Карл (ч. і., Чоловік, Людина). В разі подвоєння літер («ll») пом’якшується лише друга (в разі складного слова пом’якшується перша «l», друга – за правилами).
[10] В разі подвоєння («nn») наприкінці слова друга літера випадає, в інших випадках – «нн» (Rannveig – Раннвєйґ (ж. і., Домашня Сила) але Sigsteinn – Сіґстєйн (ч. і., Камінь Перемоги)). Коли ж слово закінчується на «-nnr», зберігається правило подвоєння, літера «r» відпадає (див. відповідний пункт таб.).
[11] В разі подвоєння наприкінці слова («rr») відпадає лише одна літера «r».
[12] Виняток – після «і» працює правило йотування голосної (Iuar – Юар (ч. і., Тисове Військо)).
[13] За винятком Ludowicus – Лудоввікус (ч. і., і франкон. пох.), Nicolaus – Ніколаус (ч. і., і. гр. пох.)